Розповідь про морську зірочку

Якось один чоловік ішов уздовж берега моря. Він помітив, що за ніч на берег було викинуто безліч мор­ських равликів і зірок. З радістю на­солоджуючись вранішнім сонцем, чоловік долав милю за милею по піску.

Удалині він побачив, як хтось танцює на пляжі. Здивований тим, що цей хтось радіє життю в такий спо­сіб, підійшов ближче. Коли він наблизився, стало очевидно, що фігурка не танцює, а старанно по­вторює якусь дію. Підійшовши ще ближче до маленької фігурки, чоло­вік побачив, що то була дитина. Ма­ленька дівчинка старанно збирала на березі морські зірки і викидала їх у море. Від здивування чоловік зупинився на мить, а потім запитав: «Навіщо ти викидаєш у море мор­ські зірки?».

«Якщо я залишу їх на бере­зі, — відповіла дівчинка, — сон­це висушить їх і вони помруть. Я викидаю їх у море, бо хочу, щоб вони жили».

Чоловік помовчав мить, враже­ний словами дівчинки, але потім, згадавши, скільки миль морського узбережжя він пройшов, сказав: «Але ж їх, цих зірок, тут на бере­зі мільярди! Що ти можеш зміни­ти?».

Дівчинка на хвильку замислила­ся над його словами, а потім повіль­но нахилилась і підняла ще одну морську зірку, кинула її в бурхливе море. Вона повернулася до чоло­віка, усміхнулась: «Можливо, ви й маєте рацію, — сказала вона, — але саме для цієї зірочки я змінила життя».